Wikipedista:Бучач-Львів/Pískoviště: Porovnání verzí

Smazaný obsah Přidaný obsah
oprava
doplnění
Řádek 7:
| зображення розмір = 230px
| зображення підпис = Іван Кедрин
| інші імена =
| псевдо =
| народження = 22.4.1896 <br/>
| смерть = 4.3.1995 <br/>
| громадянство = {{Авс-Уг}} → {{ЗУНР}} → {{ПОЛ}} → {{УкрД}} → {{США}}
| родина = батько — Іван, матір — Іда (Ольга), брат — Михайло, сестра — Мілена
| освіта =
| робота =
Řádek 21 ⟶ 20:
| громадська діяльність =
| відзнаки = Хрест Симона Петлюри
| контакти =
| примітки =
| альбом = {{Вікісховище|Ivan Kedryn-Rudnytskyi}}
}}
 
 
[[Файл:Tamarskyi Yuriy.jpg|200px|thumb|праворуч|''[[Юрій Тамарський]], '''Іван Кедрин''' (посередині), [[Іван Цапко]]'']]
 
'''Іва́н Ке́дрин''', або '''Іван Кедрин-Рудницький'''; при народженні — '''Іван-Александер Рудницький''', або '''Іван-Олександр Рудницький'''; 22 квітня 1896, Ходорів, нині Україна — 4 березня 1995, м. Джерсі-Сіті, США) — український історик, політичний діяч, журналіст, публіцист, редактор. Дійсний член НТШ, член Президії НТШ в Америці, почесний доктор Українського Вільного Університету (УВУ). Брат [[Мілена Рудницька|Мілени Рудницької]].
Řádek 36 ⟶ 31:
У дитинстві часто хворів, через що не ходив до школи, а вчився вдома. Навчався в [[Бережанська гімназія|Бережанській гімназії]], потім у цісарсько-королівській українській (руській) академічній гімназії у Львові, яку закінчив з відзнакою 1914 року.
 
З [[1915]] якмобілізований воякдо лав австрійської армії, бравслужив у 35-у Золочівському полку, пройшов вишкіл у старшинській школі на Мадярщині і в Боснії. Брав участь у бойових діях [[Перша світова війна на Тернопільщині|Першої світової війни]]. [[1916]] року під час битви в Бережанському лісі потрапив у російський полон, який відбував у таборі на Забайкаллі. 1917 р. після Лютневої революції в Росії переїхав до Києва, де працював у державних установах освіти УНР та Української Держави (Гетьманату). Після зайняття Києва московськими більшовиками та їх українськими сателітами в січні 1919 виїхав до Вінниці, де вступив до Армії УНР, брав участь у боях, зокрема, на Тернопільщині, працював референтом військової газети «Ставка». За відвагу нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
 
З липня 1920 року в еміграції у Відню (Австрія). 1922 року закінчив філософський факультет Віденського університету. Під час навчання в 1920—1922 редагував разом з В. Піснячевським, В. Мурським, [[Хомик Артим Якович|А.Хомиком]] журнал «Воля» (останні три числа — «Воля України»). Саме тоді почав вживати псевдонім '''Кедрин'''. У вересні 1922 повернувся до Львова, де плідно працював як журналіст. Співпрацював у газеті «Діло» (за рекомендацією [[Євген Коновалець|Евгена Коновальця]]) в 1922—1939 роках (з кількамісячною перервою в 1925), в 1925—1931 — кореспондент «Діла» і пресовий референт Української Парламентської Репрезентації у Варшавському сеймі, довголітній секретар Товариства письменників і журналістів у Львові. У 1937—1939 спільно з [[Німчук Іван|Іваном Німчуком]] та Володимиром Кузьмовичем був фактичним колегіальним редактором газети «Діло» (номінальним редактором був [[Василь Мудрий]]) і очолював політичний відділ газети.
Řádek 42 ⟶ 37:
У 1920-1930-х рр. політична діяльність була тісно пов'язана з екзильним урядом УНР та найвпливовішою політичною партією в Західній Україні&nbsp;— [[УНДО на Тернопільщині|Українським Національно-Демократичним Об'єднанням]], членом Центрального Комітету якого він був. Відповідав за підтримання зв'язків між УНДО і Організації Українських Націоналістів, контакти УНДО з екзильним урядом УНР.
 
Окупація Галичини радянськими військами у вересні 1939 змусила виїхати до Кракова, де працював в редакції української газети Краківські вісті. З 1944-го мешкав в Австрії, де протягом 1946—1949 років очолював Українське Центральне Допомогове Об'єднання в Австрії. 1949 року емігрував до США. ЗУпродовж 195320 дороків 1973(1953—1973) працював у редакції газетипершого «Свобода»і найбільшого українського часопису СШАпершогогазеті українського«Свобода», щоденногописав виданнядля нанього Американськомуредакційні континентістатті.
 
Брав активну участь у політичному, науковому та громадському житті української еміграції. Деякий час виконував обов'язки голови Президії Української Національної Ради в екзилі. Був членом ЦК УНДО, головою Спілки українських журналістів в Америці, заступником голови НТШ в Америці, співредактор органу Об'єднання бувших вояків українців в Америці «[[Вісті Комбатанта]]» (з 1961).
 
Він був членом Центрального комітету УНДО, політичної ради Українського конгресового комітету Америки (редактором його політичного органу — «Конгресові вісті»), Головної управи Об’єднання колишніх вояків-українців (редактором і співредактором його видань — «Голос Комбатанта» і «Вісті Комбатанта»).
Брав активну участь у політичному, науковому та громадському житті української еміграції. Деякий час виконував обов'язки голови Президії Української Національної Ради в екзилі. Був членом ЦК УНДО, головою Спілки українських журналістів в Америці, заступником голови НТШ в Америці, співредактор органу Об'єднання бувших вояків українців в Америці «[[Вісті Комбатанта]]» (з 1961).
 
Помер [[4 березня]] [[1995]] в м. Джерсі-Сіті (штат Нью-Джерсі, США). Похований